скачать
скачать
Про автора
До п'ятдесяти років Димитр пропрацював лісником десь під Варною. Ні, він не медик, і базову освіту у нього лісової спеціальності. Так от, до п'ятдесяти років у варненського лісника раптом почали сильно боліти коліна. Ходіння по лікарях, що виписуються ними ліки полегшення не принесли, як і звернення до відомих народних методів лікування. Випадок досить поширений, якщо не сказати - буденний. Унікальність досвіду Димитра Кристева, його боротьби з власною недугою і особистими стражданнями не тільки в тому, що він підійшов до них не лише відповідно до життєвим принципом, давним-давно викладеному в агні-йоги - «навчитися радіти перешкодам», що загалом-то не ново з чисто филосовской позиції, а навчитися їх долати, якими б складними на перший погляд вони не здалися.
Димитр почав з вивчення всього, що було відомо про сам механізм захворювання. У цьому початковому пошуку з'ясувалося, що у його хвороби безліч різновидів - від неврозу, ревматизму, мігрені, з усім їх дуже плідним сімейством підвидів до бича царів - подагри. Сотні рецептів, сотні трав, десятки способів їх «доставки» до хворого місця, скрупульозне вивчення тканин і всього організму.
Як то Димитр Кристю прийшов до свого друга - місцевим паталогоанатом з вельми здивувала того проханням: по-перше, особисто йому показатьна як виглядає захворювання, так би мовити, в натурі, а потім на тупах ж, випробувати реакцію тканин, кісток і слідів хвороб на ті чи інші трав'яні прописи, на той чи інший прийом їх використання. Це не дуже-то естетична сторона пошуку, але вона важлива як приклад не тільки завзятості, а й високого ступеня науковості підходу, чого, знаємо напевно, і в помині немає у більшості народних цілителів, як би прославлені вони не були.
Крок за кроком склалося щось, що пізніше не тільки було названо Дикрасином, а й дозволило самому Дімітру Кристеву в його вісімдесят не тільки без особливих зусиль присідати на очах у здивованої публіки, а й жваво притупувати ногами на пероні Київського вокзалу, і взагалі - бути вельми бадьорим, енергійним і навіть вибудовувати довгострокові плани.Колишній болгарський лісник на практиці довів, що неізлічімих хвороб не буває, що б лікарі про це не говорили. Це він довів на собі.
